Що дасть Україні розвиток цифрової економіки?

Новий президент України задекларував серед пріоритетів розвиток цифрової держави. Що дасть Україні розвиток цифрової економіки розповів Валерій Фіщук, BDM/GR Cisco, член ради директорів Digital Transformation Institute

Цифровізація (digital, digitization) – це економічний феномен та основа для стрибкоподібного розвитку економіки країни. Про це свідчить досвід багатьох країн. Цифрова економіка – більш ефективна, конкурентоздатна, створює більше можливостей для бізнесу, громадян та державі взагалі.

Валерій Фіщук, BDM/GR Cisco, член ради директорів Digital Transformation Institute
Валерій Фіщук, BDM/GR Cisco, член ради директорів Digital Transformation Institute

Проте головне те, що цифрова економіка створює ресурси, а не споживає ресурси (природні насамперед). Таким ресурсом є дані та їх транзакції – це певною мірою «нафта» цифрової економіки. У виробництві, промисловості, послугах цифровізація створює величезну додану вартість. Парадокс у тому, що українські ІТ‑мізки будують цифрові економіки інших країн, бо там є попит на реальні проекти цифровізації. Цифрова індустрія України наразі розвивається на 95% за рахунок закордонних проектів (програмування, аутсорсинг). Українським урядовим стратегам та політикам час повірити в те, що цифрові технології – це не тільки величезний ринок та цифрова індустрія (ІТ‑індустрія), а й найбільш вдала та визнана платформа ефективності і конкурентоспроможності всіх інших ринків та індустрій. Саме тому цифрова економіка – це насамперед споживачі цифрових технологій, тобто громадяни, різні типи бізнесу, промисловості, сфери життя, котрі використовують цифрові технології. Саме вони мають бути в управлінському фокусі. Розгортання національних цифрових інфраструктур та різноманітні стимули до цифровізації та модернізації забезпечать користувачів (споживачів технологій) інструментами ефективності та зростання. В Україні наразі наявні основні інгредієнти, котрі дозволяють говорити про потенційну успішність «цифрового стрибка» та розбудови цифрової економіки, а саме:

• наявність професійних кадрів, «школи». Про це свідчить статистика реальних успіхів українських ІТ‑компаній на міжнародних ринках;

• величезна креативна культура українських громадян – тобто природні навики генерування та реалізації ідей.

Ключовим ініціатором руху до цифрової економіки є держава. За останні 15‑20 років накопичено багато проблем. Україна має обрати форсований сценарій цифровізації, тобто зробити цифровізацію
приорітетом економічної політики та основою реальних трансформацій.

«Економічна стратегія України 2030», розроблена Українським інститутом майбутнього (Ukrainian Institute of Future, UIF), зазначає про наступні стратегічні цілі, які стоять перед Україною у перспективі до 2030 року:

• Збільшити номінальний ВВП України у 8 разів – до 1 трлн. дол. у 2030 році (ВВП 2018‑го – $130,5 млрд.).

• Стати впливовим регіональним суб’єктом, самостійним, незалежним в ухваленні економічних і геополітичних рішень, наскільки дозволятиме це здійснити глобальна ситуація.

• Забезпечити вищий за середній показник у Європі та країнах‑сусідах рівень доходів і якості життя українців (номінальна середньомісячна заробітна плата у 2030‑му не нижче ніж $2700; середньомісячна пенсія – $775).

• Створити умови для зростання капіталізації українського бізнесу.

Українська економіка не матиме швидкого розвитку, зробивши ставку на традиційні індустріальні сектори (металургію, важке машинобудування тощо). Щоб у 2030 році досягти ВВП $1 трлн., потрібно в найближчі 3‑4 роки активно стимулювати процес проникнення технологій та інновацій у галузі економіки, які потенційно могли б показати значне зростання, а саме: машинобудування; військово‑промисловий комплекс; транспорт та логістика; агросектор; харчова та переробна галузь; деревообробка; металургія; туризм; легка промисловість.

“Задля швидкого зростання економіки та підвищення  конкурентоздатності потрібно робити ставку на силу та потенціал цифрових технологій…”

Окремо слід сфокусуватися на створенні промислових кластерів із присутністю в них високотехнологічних напрямків, таких як: робототехніка; біоінженерія; 3D‑принтинг; штучний інтелект з акцентом на глобальний ринок. Саме через технологізацію галузей економіки, надання бізнесу стимулів до цифровізації та паралельного розвитку високотехнологічних напрямків, за оцінками UIF, цифрова економіка потенційно складе до 65% ВВП у 2030 році.

Існують два сценарії розвитку цифрової економіки в Україні залежно від оцінки критичності та необхідності здійснення швидких та глибоких змін у традиційному економічному укладі – інерційний (еволюційний) та цільовий (форсований). Інерційний (еволюційний) сценарій передбачає інерційне продовження тенденцій минулого, тобто сприйняття як непріоритетних технологізацію та цифровізацію економіки та використання людського капіталу. У разі реалізації інерційного сценарію українська економіка залишиться неефективною, триватимуть трудова міграція та «відтік мізків», українська продукція програє конкуренцію на зовнішніх ринках. Держава якщо і здійснюватиме стандартні та формальні кроки, то для відчутного зростання їх буде недостатньо. Українська економіка в перспективі 10‑12 років зростатиме в середньому на 2,8% на рік, що буде нижче за темпи зростання світової економіки.

У 2030 році номінальний ВВП України складе $290 млрд. Україна залишиться на задвірках цивілізації. Цільовий (форсований) сценарій передбачає перехід української економіки протягом 5‑10 років до розвитку та появи в її структурі значної частки цифрової економіки (до 65% ВВП), досягнення у 2030 році номінального ВВП України $1 трлн. Цей сценарій включає:

• забезпечення верховенства права та усунення інституційних (законодавчих, податкових тощо) бар’єрів, що перешкоджають розвитку цифрової та інноваційної економіки;

• системне державне стимулювання цифровізації секторів економіки та бізнесу;

• ініціацію державою масштабних трансформаційних ініціатив та проектів цифровізації, зокрема на базі сучасних моделей державно‑приватного партнерства.

Розвиток цифрової економіки в Україні дасть можливість:

• Створити умови для 8‑10‑кратного збільшення економіки протягом подальших 10 років.

• Набагато збільшити продуктивність праці (за оцінками UIF, для досягнення ВВП $1 трлн. продуктивність
має зрости у 8,5 рази – до $71 тис. на одного зайнятого. Це відповідає нинішньому рівню продуктивності у високотехнологічних секторах таких країн, як Бельгія, Данія, Фінляндія, Німеччина, Швеція).

• Здійснити технологічний стрибок української економіки.

• Істотно підвищити конкурентоздатність української економіки на глобальних ринках.

• Створити нові бізнес‑моделі, нові сегменти та сектори, можливості швидко, зручно, дешево розвивати, масштабувати та капіталізувати будь‑який бізнес.

• Створити нові робочі місця, попит на нові професії.

«Цифровізація» створює нову, цікаву та драйвову країну. Коли країна стає полігоном «цифрових» трансформацій, вона привертає увагу інвесторів, вона стає інноваційним лідером. Людський капітал отримує можливості для реалізації. Зменшується відтік «мізків» за кордон. Життя у цифровій економіці надає громадянам нові можливості для ведення бізнесу та власної реалізації, навчання, творення, відпочинку.

Диджитал-економіка,Іновації

,,,

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.