Дмитро Запорожець: «Коли я розпочинав GitLab, був упевнений, що проект і фінансово успішна компанія – несумісні…»

Співзасновник компанії з оцінкою в мільярд доларів – GitLab – Дмитро Запорожець розповів про привабливість українських стартапів для світових інвесторів, а також про те, що його спонукало шукати коштів та удачі за кордоном

Future: Дмитре, як гадаєш, чому твій продукт не привабив інвесторів в Україні та чому ти був змушений шукати талану на інших ринках, що тобі, власне, вдалося?

Д.З.: Я не думаю, що у 2011-му в Харкові були інвестори в технологічні стартапи в тому сенсі, в якому ми уявляємо їх тепер. Тоді я навіть не знав, де шукати таких людей. «Довелося шукати на інших ринках, що, власне, вдалося» – не все було так просто. Інвесторів на прийнятних для нас умовах ми змогли знайти лише в Каліфорнії. Як виявилося, не лише Україна, а й Європа лишилися далеко позаду в цьому питанні. Уявіть собі: ви приходите в казино, робите ставку та просите «місце директора» або гарантію повернення коштів на випадок програшу. Абсурд же…

“Єдинороги – це результат зростання вкрай малої частки від загальної кількості стартапів. Якщо немає тисячі стартапів на рік, то звідки візьмуться єдинороги? Стартапу потрібна ідея, люди та фінансування…”

Чого на українському ринку стартапів не вистачає для появи єдинорогів?

Д.З.: Власне, самих стартапів. Єдинороги – це результат зростання вкрай малої частки від загальної кількості стартапів. Якщо немає тисячі стартапів на рік, то звідки візьмуться єдинороги? Стартапу потрібна ідея, люди та фінансування. З людьми в Україні все добре. Виходить, немає або ідей, або фінансування. З останнім стає трохи краще. Принаймні аналітика дає нам оптимістичні цифри зростання за останні два роки. Можливо, наявність капіталу посприяє творчій та бізнес-ініціативі. Я особисто налаштований дуже оптимістично.

Що ти відчув, коли дізнався, що вартість компанії сягнула мільярда доларів?

Д.З.: Захоплення, щастя, гордість. Мікс почуттів. Коли я розпочинав GitLab, був упевнений, що опенсорсний проект і фінансово успішна компанія – несумісні. Радію, що помилявся.

Чи можна вважати GitLab українською компанією?

Д.З.: Все залежить, що брати за критерій. Якщо оцінювати за юридичною адресою та поштовим індексом, то, напевно, ні. Проте компанія – це щось набагато більше. Це люди, ідеї, користувачі тощо. Члени команди GitLab –з 54 країн світу та регіонів. І кожен вкладає свою частку в загальний успіх. Також наші користувачі знаходяться в різних країнах. І для мене це означає набагато більше, ніж адреса реєстрації компанії. Тому, вважаю, в нашій компанії є частка кожної з цих країн.

Проте я справді думаю, що GitLab тісно пов’язаний з Україною. Перша версія GitLab з’явилася саме тут. Я провів більшість свого часу в Україні, працюючи над проектом. І я переконаний, що GitLab може надихати майбутні українські стартапи.

Як ти оцінюєш нове покоління глобальних єдинорогів – за типом компаній, технологіями, продуктами, цінностями? Які бачиш тренди?

Д.З.: Я не дуже багато читаю про стартапи останнім часом. Проте не думаю, що основна річ змінилась останніми роками. Потрібно побудувати продукт, який би вподобали люди і яким хотіли б користуватись. Також важливо розбудувати компанію, в якій людям комфортно і подобається працювати. І не важливо, чи вона побудована на блокчейні, штучному інтелекті чи іншій крутій технології. Ми однозначно бачимо тренд роботи на відстані, а також прозорості. Обидва тренди вважаємо своєю перевагою над сталими компаніями. Це може бути вашою «секретною зброєю».

Яка сильна сторона України на глобальній tech-мапі? Чи маємо ми шанс стати східноєвропейським технологічним хабом?

Д.З.: Буває, коли в країні багато фахівців, але рівень їхньої кваліфікації низький. А буває навпаки – коли рівень високий, проте їх замало. В Україні є і кількість, і якість на прийнятному рівні. І це наша сильна сторона. Щодо східноєвропейського хабу, нічого не можу сказати. Ми можемо стати тим і тими, чого і ким захочемо самі. Було б бажання та реальні дії.

Українські розробники надають перевагу іншим юрисдикціям для інкорпорації. В чому причина?

Д.З.: Гадаю, все залежить від ситуації. Для когось це захист інтелектуальної власності. Наприклад, може йти мова про податкову оптимізацію. Для компаній, які шукають інвестицій за кордоном, це може бути умовою здійснення угоди. Також логічно відкривати юридичну особу там, де ваші основні клієнти. Для когось це все разом. До того ж інкорпорація – це, іншими словами, продукт, який вам пропонують різні держави. У когось характеристики кращі, у когось – маркетинг сильніший.

Глобальні ринки,Диджитал-економіка,Іновації,Новини

,,,,

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.