Чи настав для України «Момент Гутенберга»?

Доповідь президента Володимира Зеленського на iForum викликала величезний резонанс у суспільстві. По-перше, це був його перший публічний виступ після обрання та інавгурації. По-друге, доповідь стала першою презентацією бачення нового президента розвитку країни у наступні 5 років. Багато дискусій точилося навколо анонсованої програми «Держава у смартфоні» та навколо того, чи настав для України той самий «Момент Гутенберга», який може стати новою точкою відліку у розбудові цифрового майбутнього. Чи настав саме той «Моменту Гутенберга» та що потрібно, аби Україна стала передовою цифровою державою на світовій арені, аналізував Драшко Ачімович, екс-почесний консул від України в Австрії

Якщо проаналізувати дискусії, що розгорнулись у соцмережах після презентації президента, чи не найбільш резонансним стало обговорення (особливо в експертному середовищі ) «того самого Моменту Гутенберга», напередодні якого, можливо, знаходиться Україна. Скоріш за все, зацікавлені в темі вже «погуглили» значення «Моменту Гутенберга» та винахід самого Йогана Гутенберга – європейського першодрукаря (1400‑ті роки), який справив величезний вплив не лише на європейську культуру, але й на всесвітню історію. Тому давайте «заглянемо» глибше у «Момент Гутенберга» як явища, супутні йому процеси, виклики та можливості і що він може принести Україні.

«Момент Гутенберга» та що за ним стоїть

Цікава стаття, в якій робиться глибокий аналіз «Моменту Гутенберга» під назвою «Наш Момент Гутенберга» (Our Gutenberg Moment) за авторством Марини Горбіс, виконавчого директора Institute for the Future, була опублікована два роки тому у блозі Stanford Social Innovation Review. Вона висловлює думку, що футуристичні речі найчастіше здаються неможливими. Тому під час планування чогось на майбутнє, особливо того, що здається дуже футуристичним, важливо аналізувати історичний досвід, виступаючи водночас як істориками, так і футурологами.

Чому ми згадуємо про це? Тому що багато хто каже, що плани України щодо цифрового майбутнього – справжнісінький футуризм чи популізм… Однак дуже часто люди пов’язують майбутнє з тим порядком речей, до якого звикли та які існують сьогодні. Часто ми схильні вважати, що сталі напрацьовані способи будь‑чого є незмінними. Наприклад, сьогодні важко уявити, як можна жити без роботи, уявити альтернативну економічну систему, окрім капіталізму та комунізму. Аналіз історії дає шанс ширше подивитись на сьогодення і на те, що реально зробити, а що ні. Зокрема, у вищеназваній статті згадується, що тема найманої зайнятості – ідея про те, що наш труд – це товар, який можна продавати іншим, – досить нещодавня концепція, якій лише 300 років. До цього ж протягом існування людства працювали інші підходи щодо укладання угод та торгівлі, які не підпадали під філософію комунізму та капіталізму. Якщо аналізувати «Момент Гутенберга» та вплив його винаходу на хід історії, вичерпне дослідження з цього приводу опубліковано у двотомнику Елізабет Ейзенштейн «Типографія як агент змін». Там ідеться про невизнану революцію (суттєві зміни у суспільстві, які просто не були ідентифіковані як революція, проте в реаліях були нею) як наслідок винаходу Гутенберга.

Це й не дивно, бо друковані ЗМІ дозволили широкому колу людей мати доступ до бази знань, яка раніше була недоступною. Це не просто підвищило рівень освіти суспільства, а й стимулювало розвиток свободи вираження та незалежності від церкви як ключового органу контролю суспільної думки. Почали зростати нові авторитети, науковці, сфери діяльності і загалом рівень прогресу і благополуччя суспільства. Сьогодні світ загалом і Україна зокрема переживають новий виток «Моменту Гутенберга», коли зі сфери просто друкованої бази знань ми переходимо на рівень цифрових знань та інструментів їх збереження, поширення і обміну. І так само як винахід друкарського верстата розвиток нового цифрового суспільства призведе до багатьох визнаних чи невизнаних революцій, які будуть мати величезний вплив на суспільство – як у форматі нових можливостей, так і у форматі викликів, які постануть перед глобальним та українським суспільством.

БУДЬ-ЯКИЙ ПЛАН, ЯКИЙ ПЕРЕДБАЧАЄ ЛИШЕ ЗАЛУЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ІСТЕБЛІШМЕНТУ, ПРИРЕЧЕНИЙ НА НЕВДАЧУ; ПРИВАТНИЙ СЕКТОР, НАУКОВА ТА ІННОВАЦІЙНА СПІЛЬНОТИ, МІЖНАРОДНІ ІННОВАЦІЙНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ АМБАСАДОРИ МАЮТЬ СТАТИ ТИМИ ЦЕНТРАМИ ПІДТРИМКИ, ЯКІ ЗІГРАЮТЬ НАЙВАЖЛИВІШУ РОЛЬ НА ШЛЯХУ ДО ПОБУДОВИ ЦИФРОВОГО МАЙБУТНЬОГО

Як зазначає у своїх спогадах один з найуспішніших новаторів та менеджерів свого часу – СЕО Cisco Джон Чемберс: «Цифровізація забезпечує включення мільйонів нових підприємців в економічну систему та трансформує формати ведення бізнесу. Проте важливо усвідомлювати, що через якихось 10 років близько 40% надвеликих компаній можуть припинити своє існування, а мільйони робочих місць зникнуть взагалі, це місце займуть технології, в тому числі штучний інтелект та робототехніка». Отже до нового світу слід бути готовими, і це певною мірою означає, що план переходу до цифрового суспільства має бути системним та інтегрованим як на локальному рівні окремої держави, так і на рівні міжнародних відносин.

Освічене лідерство ті міжнародна інтеграція

Складно покладати надії на освічене лідерство, яке має бути основою побудови цифрового суспільства, якщо цифрова стратегія є визнаною лише окремими політичними або соціальними осередками. Задля успіху в такій масштабній справі потрібні скоординовані зусилля, державно‑приватне партнерство всередині країни та на зовнішній арені, а також величезні інвестиції. У разі успіху цифрові технології можуть істотно вплинути на економіку, стимулювати зростання ВВП, скоротити витрати та поліпшити результати в таких сферах, як соціальне забезпечення, створення робочих місць, інклюзивне включення молоді, освіта та медицина, стала екологія, розумні міста, безпека та конкуренція тощо. З іншого боку, потрібно заздалегідь передбачити й наслідки цифровізації та її вплив на зайнятість у певних галузях, на виробництво, соціальні сфери тощо. Більшість із нас погоджується з тим, що будь‑якій інноваційній країні передусім потрібний високошвидкісний інтернет, професійна освіта, кібербезпека, цифровізація держапарату, стимулювання розвитку підприємництва та багато іншого. Давайте подивимося, що лежить в основі екосистеми Силіконової долини, яка вважається одним з найпотужніших інноваційних та інвестиційних центрів. Інновації, технології, таланти та капітал – тобто мобільні активи, які можуть «переміщатися» в будь‑яку країну світу. Мова йде про те, що всі ці складові концентруються навколо сприятливих можливостей, дослідницьких центрів, та‑ лановитих підприємців, сприятливого законодавства і зваженої державної політики.

Що заважає Україні стати такою країною? Головна ідея в тому, що в цифрову епоху неможливо здобути пере‑ могу шляхом розрізнених кроків самотужки. Отже сьогодні вкрай необхідно говорити про різні елементи цифрової політики – від регулювання міграційних процесів та інвестування в інфраструктуру до нових форм професійної освіти та податкової політики, адаптованих до цифрової епохи. Зусилля, докладені у кожній з цих сфер, впливатимуть на весь загал, отже мають стати частиною національного «Цифрового плану». Як відомо зі світового досвіду, будь‑який план, який передбачає лише залучення політичного істеблішменту, приречений на невдачу; приватний сектор, наукова та інноваційна спільноти, міжнародні інноваційні та економічні амбасадори мають стати тими центрами підтримки, які зіграють найважливішу роль на шляху до побудови цифрово‑ го майбутнього країни.

З цього приводу хочу відзначити як дуже позитивний сигнал для майбутнього успіху ініціативу «Ліфт», анонсовану командою Володимира Зеленського, бо вона робить акцент на залучення кращих ідей соціуму в амбіційний і надзвичайно складний національний проект «Держава в смартфоні». Залучення талановитих спеціалістів, якими багата Україна, відіграє важливу роль не лише з точки зору стимулювання розвитку бізнесу (в тому числі малого бізнесу та підприємництва), але й матиме величезне значення у досягненні сталого, а не короткотривалого успіху. Економічна спільнота та дипломатія допоможуть досвідом та ресурсами, що вкрай важливо в епоху кардинальних змін. Проте варто пам’ятати, що реалізація цього глобального задуму буде потребувати підготовки відповідного кадрового потенціалу, реорганізації системи освіти та медицини, створення інноваційної екосистеми, сти‑ мулювання розвитку стартапів, побудови нової інфраструктури в містах та віддалених селищах, яким досі не приділялось відповідної уваги. Це означає залучення величезних фінансових ресурсів, що знову ж таки робить нагальним питання міжнародної співпраці. Сьогодні дійсно настав той самий «Момент Гутенберга», який Україна може використати для «цифрового стрибка», увійшовши до переліку провідних інноваційних країн світу, частково повторюючи їхній шлях та досвід, а десь створюючи свій унікальний досвід з побудови цифрового майбутнього.

Диджитал-економіка,Іновації

,,

Залишити коментар

Вашу адресу електронної пошти не буде опубліковано.